- Танец - древнее искусство, зародившееся во времена первобытного строя, когда человек стоял на пороге своего эволюционного движения вперед.
- Литература. Статьи. Рефераты. Цыганский танец - Полина Рассадина и Николай Зубковский. Восточный танец - Ти Ён Рю.
Читать реферат online по теме 'Фламенко: пространство души '. Искусство фламенко, народный танец и пение Андалусии, - интереснейшее явление.
Читать реферат online по теме 'Фламенко: пространство души '. Искусство фламенко, народный танец и пение Андалусии, - интереснейшее явление. Якщо не вірите — то подивіться на youtube « циганський танець », а потім прогу)) Прикол! smile. avatar · Slaven. 01 октября 2014, 16:19; ↓. Цыганский танец в исполнении ПГАТиНМ «Виорика» 2.4 Цыганский танец живота; 2.5 Фламенко; 2.6 Танец польских цыган; 2.7 Танец цыган-мадьяр.
ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва» 19 квітня провела вечірку «Східні танці», присвячену традиційним та особливим танцям східної культури. Приурочена до Міжнародного дня танцю (29 квітня), вечірка стала своєрідною емоційною та рухливою даниною весні, красі, здоров’ю та жіночності.
Майстер-клас елементів східного танцю завершив вечірку. Всі бажаючі (тобто практично всі гості заходу!) взяли у ньому участь.
Викладач танців з колективу «Казки Сахари» Тетяна Лучкова майстерно показала основні елементи пластики та послідовність рухів. Бути красивою та жіночною – питання, що хвилює практично кожну жінку у світі. А що може бути жіночніше за східний танець? Пластичність ліній і рухів, виваженість реакцій, увиразнити кожний крок, погляд, жест. Вечірка «Східні танці», відбулась 19 квітня і була присвячена саме традиційним та особливим танцям східної культури. Приурочена до Міжнародного дня танцю (29 квітня), вечірка стала своєрідною емоційною та рухливою даниною весні, красі, здоров’ю та жіночності.
Ведуча Миколенко Наталія розповіла гостям історію походження східного танцю, філософія якого – любов до себе, самовираз, володіння тілом і душею. Демонструвала дива східного танцю та чарівної пластики керівник клубу «Казки Сахари» Тетяна Лучкова. Вона об’єднала однодумців, які захоплювались східною культурою, створивши своєрідний осередок творчих людей, її мета надати можливість всім бажаючим відчути на собі чарівність bellydance.
Викладач київської філії школи східного танцю «Хабібі» Аміна показала свою високу майстерність виконання східного танцю. Східний танок живота це не тільки блискуча техніка виконання, але й чутливість, сексуальність, музичність і артистизм. Важливо вміти викласти танок живота як спокусу, гру, а допомогає у цьому віртуозність і техніка виконання. Це танок, що зміцнює здоров’я та піднімає життєвий тонус. Серед танців був і войовничий танок з шаблею, що має, за легендою, єгипетське походження, але останнім часом приєднаний до східних через свою характерну відвертість та пластику.
Майстер-клас елементів східного танцю завершив вечірку. Всі бажаючі (тобто практично всі гості заходу!) взяли у ньому участь. Викладач танців з колективу «Казки Сахари» Тетяна Лучкова майстерно показала основні елементи пластики та послідовність рухів. Нехай не відразу все вдавалось повторити, нехай якісь рухи здавались смішними, але коли вдається по справжньому розслабитися – отримуєш справжню насолоду. Танець живота (белліденс) - західна назва танцювальної техніки, поширеної на Близькому Сході і в арабських країнах.
На арабською мовою він відомий як Ракс Шарки (араб. رقص شرقي: східний танець), на турецькому - як Oryantal dansı, тобто «східний танець». Східний танець, чарівний і містичний, що поєднує ритміку та пластику, граційність та сексуальність. Краса жіночого тіла та душі прихована у ньому. Це не лише екзотичний на наших теренах танець. Засіб оздоровлення і зміцнення жіночого організму, вирішення багатьох жіночих проблем, засіб покращення психологічного самопочуття, життєвого тонусу. Східний танець міняє жінку як всередині, так і зовні.
Гнучкість, осанка, розвиток координації рухів, пластика, стрункість, форми тіла. Тонка талія, округлі стегна, легка та загадкова хода. Саме головне – це впевненість у власній силі та чарівності. У східному танці живота працюють практично всі групи м'язів, у тому числі, не задіяні в повсякденному житті м'язи малого тазу, внаслідок чого нормалізується діяльність всіх органів «нижче пояса». Заняття східними танцями сприяють вирішенню ряду гінекологічних проблем, навіть безпліддя. Вирівнювання кольору шкіри, зменшення жирових відкладень, покращення кровопостачання організму – всі ці потужні зміни приховані у чарівних рухах східного танцю. Жінка, яка починає займатися східним танцем, разюче перетворюється і розквітає.
Чарівна музика, пластичні і м'які руху пробуджують жіночу сутність, гнучкість у відносинах з світом. Приходять спокій і впевненість, підвищується настрій і самооцінка, посилюється відчуття власної привабливості, з'являється блиск в очах, починають звертати увагу чоловіки. Танцювати східні танці корисно. Крім того, для них не потрібен партнер, а це зручно.
Східний танець можна танцювати завжди і скрізь, для власного задоволення, або щоб доставити радість іншим. Арабський танець живота є своєрідною мірою спокусливості жінки. Він розкриває жіночність, плекає її, дарує світові.
Філософія цього танцю – любов до себе, самовираз, володіння тілом і душею. В арабській культурі танець цей має багатосотрічну історію.
Жінка танцює не лише зовні, у танець включається вся її душа, і зміні також відбуваються на всіх рівнях. Мабуть, тому він став популярним не лише в арабських країнах. Додала популярності й східна музика, що може бути веселою чи сумною, але завжди – романтичною та чуттєвою, правдивою та щирою.
Впевненість у собі та своїй граційності – віра у власну красу, яка не залежить від віку та зовнішніх даних, оскільки схована у самій впевненості, у душі, яка впливає й на тіло. На відміну від фітнесу та бодібілдингу східний танець впливає на душу, на емоційну сферу, а це так важливо для жінки. Психологія танцю. У сучасному світі прийнято стримувати емоції, глибоко ховати роздратування, злість і образу.
Негативна енергія накопичується в тілі, поступово руйнуючи здоров'я і приводячи до серйозних хвороб. Занурюючись в східну музику і танець, можна вивільнити негатив і захистити себе від стресу, повернути втрачене здоров'я. По рівню напруження м’язів в танці можна діагностувати накопичення негативу, прихованих психологічних проблем, що ведуть до серйозних хвороб. Скутість в грудному відділі - це проблеми у відносинах з навколишніх світом, брак любові до себе і до світу, ще не позбуті сердечні рани, відчуття злості, образи і самотності. Подібні проблеми, якщо їх не вирішити, можуть стати причиною захворювань серця, судин, легенів, шлунка, печінки, грудного відділу хребта. Скутість в плечах говорить про перенапруження у вольовій сфері – жінка забагато на себе бере, більше, ніж може вирішити, готова відповідати за чужі помилки. Забагато контролю заважає їй легко нести голову і дивитись вперед, вона напружує плечі, фіксує шию.
Затиснення нижньої частини тіла говорить про придушення себе в сексуальному відношенні, про злість й образи на чоловіків, це невдоволення і неприйняття своєї фігури, нереалізовані амбіції у матеріальній сфері. Ці проблеми несуть хвороби жіночих органів, нирок, запори і загострення поперекового остеохондрозу. Напруження рук, слабка рухливість пальців може говорити про накопиченні злості і образи на життя (придушення позитивних життєвих планів і творчості). А злість і образа можуть призвести до хвороб суглобів, серцево - судинної системи, ожиріння і куріння. Східні танці м'яко впливають на організм, відсутність різких рухів і спрямованої силового навантаження допомагає вберегти хребет, суглоби і зв'язки від травм (що важливо для жінок, особливо після 30 - 35 років). Техніка східних танців ґрунтується на підтягнутих руках, на прямому хребті і напрузі м'язів спини - тому в процесі занять хребет м'яко розтягується, спина випрямляється, що виправляє поставу та знімає болісні остеохондрози (шийні, грудні і поперекові), біль.
Барабани, що створюють ритм в східній музиці, подібні до ритму серця, знайомого нам ще до народження. Звуки барабанів задають ритм нашому серцю, а тряска, що відбувається під барабани, є чудовою віброгімнастикою. При варикозі, атеросклерозі, вегето-судинній дистонії, підвищеному внутрішньочерепному тиску, мігренях, гіпо- та гіпертонії східний танець стає додатковими ліками та профілактикою. Здавалося б, немає ніяких протипоказань до танців живота, але не все так просто. Не варто розглядати танець живота як панацею від усіх захворювань.
Перш ніж іти займатися, проконсультуйтеся з досвідченим лікарем. Протипоказання до занять східними танцями:. • сильна плоскостопість;. • серйозні проблеми з хребтом (необхідно попередньо проконсультуватися у хорошого невропатолога, хірурга або мануального терапевта). • пухлини, запальні процеси у стадії загострення, гнійні процеси. • гіпертонія у стадії загострення.
• загострення виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, а також будь-які "неприємності" з печінкою;. • варикозне розширення вен. • вади і хвороби серця (потрібна попередня консультація лікаря);.
• туберкульоз легенів, загострений бронхіт;. • загострення захворювань. Жіночі захворювання, при яких займатися не можна:. • захворювання яєчників.
• кіста, міома, забиті внутрішньоматкові труби;. • сильні болі і рясні кровотечі, пов'язані з менструацією;. • під час вагітності. Напруга м'язів черевного преса, без якого не виконати руху в східному танці, може підвищувати тонус матки і сприяти її скороченням, що загрожує ризиком переривання вагітності (особливо на ранніх термінах). Так, зараз відкрилося дуже велика кількість центрів для вагітних з східними танцями, це рівним рахунком ні про що не говорить.
Вирішувати, чи можна Вам займатися при вагітності чи ні, повинен лікар-гінеколог, але ніяк не інструктор з танців! Бережіть себе. Про цей танець на заході не знали до 18 століття, і аж до 19 - початку 20 століть його рідко де можна було побачити. У 1893 році східні танцюристи виступали на міжнародній виставці в Чикаго, чим викликали справжній переполох через невідповідність культурним традиціям і поглядам того часу. Ситуацію посилили пародисти, які кумедно зобразили окремі елементи танцю. Пародія не мала нічого спільного з традиційними танцями Сходу, але переконала західних жителів у тому, що це був аморальний танець. У французькому огляді схожий танець був названий "Данс ду Вентре" або "Танець Живота", який, як і вважають, поклав початок невірній назві. З тих пір східні танці стали іменувати "танцем живота".
Ця назва викликає тривогу серед любителів Східного танцю, оскільки вона є спотворенням давньої форми мистецтва. Назва навіть не повністю описує суть танцю, вимагаючи руху черевних м'язів, він залишається танцем всього тіла, включаючи м'язи верхньої і нижньої частини тіла, витончені рухи рук, вигини стегна і нахили тазу. Проте якою би невідповідною не була назва, танець живота знають у всьому світі. Викладачі можуть називати свої заняття "Східні Танці" або "Ракс Шарки", але саме назва "Танець Живота" пояснить загалу, про що йдеться.
Історія його виникнення сповнена таємниць і загадок. Немає однозначної відповіді про місце його справжнього походження і про умови його зародження. Абсолютно точно відомо - цей танець старовинний, його виконують вже кілька століть. Різноманітні рухи, які нагадують елементи танцю можна зустріти в культурах різних країн усього світу. Інтригуюча назва східного танцю вводить багатьох в оману.
Так, що ж насправді означає загадковий belly dance. Існує думка, що назва танцю - це дослівний переклад словосполучення belly dance з англійської (dance - танець, а belly - живіт). Проте є й інша легенда, згідно з якою слово belly є похідним від baladi, що перекладається як «рідна місцевість», «батьківщина». Тому передбачається, що термін «танець живота» ввели саме європейці, араби ж мали на увазі традиційний танець своєї країни. До 19 століття традиційний танець Сходу виконувався тільки на сімейних святах в тісному колі, тому іноземці могли побачити його лише у виняткових випадках. Проте з часом чутки про цей прекрасний танець поширилися, і з середини 19 століття танцівниці Сходу почали влаштовувати вистави по всій Європі.
Перше шоу відбулося в столиці Франції в 1889 році, і отримало назву «Danse du Venture», що в перекладі з французької означає «танець живота». Це назва була придумана з метою залучення додаткової уваги публіки, вкоренилася і сьогодні є найбільш популярною. Цікава одна аналогія, проведена із назвою танцю. Хоча ми вже казали, що танець живота не є правильною назвою.
Але живіт – це ще й життя, а значить, це танець життя! Жінка-мати, жінка-подруга та коханка – користь цього танцю її організму дійсна і помітна. І дійсно, танець живота пов'язують з розвитком культу Богині Родючості, Богині-Матері. У різних народів ця богиня називалася по-різному: Анахіта, Ісіда, Іштар, Афродіта. Цей культ був поширений в багатьох стародавніх державах, оскільки землеробство було основою їх економічного життя (наприклад, в Єгипті, Вавілонському царстві, в Індії). У міфології багатьох стародавніх народів Сходу небо асоціювалося з богом-чоловіком, а земля - з богинею-жінкою.
В результаті їх союзу з'явилося все живе, а також інші боги. Ритуали на честь богів нерідко супроводжувалися музикою і танцями, які не тільки прославляли, але і відображали функції цих богів. У Туреччині, арабських країнах і на Кавказі в даний час часто запрошують виконавців танцю живота на весілля, бажаючи подружжю благополуччя і щастя. А яке сімейне щастя може бути без дітей? На Сході багатодітні сім'ї вважаються найщасливішими, а їх батьки користуються особливою повагою. Практично будь-яка сучасна східна жінка вміє виконувати основні елементи танцю живота, це допомагає створювати гармонію у взаєминах з чоловіком, підтримує здоров'я, є хорошою підготовкою до пологів. На Сході молодих дівчат навчали цьому танцю ще з раннього віку, тренуючи їх м’язи живота у підготовці до народження дитини. Древніша історія походження полягає і тому, що танець виник для поклоніння богині, виражаючи свої емоції через ритуальні рухи.
3,5 тис. років тому партіархальні релігії стали домінувати і жіночий вплив ставав усе меншим, але танець живота вижив і був перетворений у розвагу.
У часи Османської імперії танцівниць наймали для розваги жінок, які жили в гаремах. З часом танець був розвинутий від розваг до художньої форми, коли рухи, що використовувалися для цього виконання надихали таких знаменитих людей сучасного танцю, як Айседору Дункан, Рут Ст.
Деніс і Марту Грем. Синтетичність танцю ми можемо бачити у суміщенні стилів. Міфи про Схід та східних красунь, європейське кабаре (бурлеск) 19-20 ст.
Циганський танець Гаваза, який прийшов до Єгипту з Індії в 10 столітті, і місцеві арабські танцювальні традиції (ритмічні похитування стегнами), які були істотно приглушені багатовіковим пануванням ісламу – все це лежить в основі синтетичного танцю. Головним аргументом на користь сучасного походження танцю живота є той факт, що арабські народні танці мали колективний характер, а ісламський дрес-код є несумісним з нарядом виконавиці танцю живота. Втім, справжні східні танці виконувались в колі родини, або для власного чоловіка. Що від них прийшло в сучасний танець, сказати важко. Тим не менш, на Близькому Сході в доарабського епоху існувала танцювальна культура, про яку в уривчастої формі оповідає Біблія. Так в епоху Суддів «дочок Шіла танцювали в хороводах» (Суд. 21: 21).
Повертаючись від філістимлян, Давид «скакав і танцював» (2Цар. 6: 16) так, що лляний ефод підлітав дуже високо (2Цар. 6: 20) перед ковчегом Завіту під акомпанемент цитр, цимбалами, тимпанів і псалтирів. На дні народження Ірода танцювала дочка Іродіади (Мф. 14: 6), яка зажадала за свій танець голову Іоанна Хрестителя (Мф. 14: 8).
У 1926 році ліванська актриса і танцівниця Бадія Масабні відкрила нічний клуб «Opera Casino» в Каїрі за образом і подобою Європейських кабаре того часу Вважається, що саме вона створила танець живота в його класичному вигляді, поєднавши європейський сольний танець з східним колоритом. Бадія Масабні ввела в танець змієподібні рухи руками. Вихованками Бадеі Масабні стали легендарні зірки східного танцю: Самія Гамаль (Зейнаб Ібрагім Махфуз) і Тахія Каріока (Абла Мухаммед Карім). Перша почала виконувати танець живота на підборах, а друга внесла до нього елементи латиноамериканських ритмів.
Величезний внесок у танець живота привніс засновник власної трупи Махмуд Реда, який поставив безліч прекрасних танців і напрямків (у тому числі знаменитий Олександрійський танець). З його трупи виходили такі зірки як Ракия Хасан і Фаріда Фахмі.
Костюм для танцю живота має класичні елементи - ліф, пояс і широку спідницю, часто з розрізом на стегні. Костюм для консервативної публіки закриває вуаль для живота, рук і волосся.
Замість спідниці іноді можуть одягатися шаровари. Весь костюм прикрашається бісером, стразами, намистом або перлами. Прикраси відіграють велику роль, оскільки вони привертають увагу, заворожують погляд і повідомляють танцю колорит східної медитативності. Часто Ракс шарки танцюють з великою прямокутною хусткою. Існує більше 50 стилів східного танцю, виділяють також напрямки:. • єгипетська школа (араб.
رقص بلدي, Ракс беледі, народний танець) - більш цнотлива версія танцю живота в закритих нарядах з більш плавними рухами. • арабська школа (халіджі) - танець волосся, який отримав свою назву за характерним помахам розпущеного волосся. • турецька школа (тур. Çiftetelli, чіфтетеллі) більш чуттєва, костюми більш відверті, прийняті танці на столі, спілкування під час танцю з глядачами. На танець живота вплинув арабська народний танець дабке (колективний танець з підскоками, схожий на кельтську джигу).
Існує 8 основних шкіл: турецька, єгипетська, пакистанська, ботсванська, тайландська, бутанська, аденська, йорданська, а також велика кількість менш відомих шкіл. Для східного танцю можуть використовуватись й аксесуари: тростина, бубон, вогонь, шаблі, металеві диски, крила, віяла, барабани. «Російський» танець живота. Останнім часом в танці часто використовують хустку. Без нього не обходиться практично жоден "вихід" танцівниці. Самі арабки використовують його вкрай мало, в основному тільки тримають в руках і роблять кілька нескладних па на початку танцю, а потім скидають.
Мабуть, це пов'язано з тим, що хустка не є споконвічно арабським аксесуаром, а (за різними версіями) був завезений туди з Європи або навіть з Росії. Різноманіття і складність рухів з хустками стало відмінною рисою російського белліданса. Платок може супроводжувати танець як нескладними, легкими повітряними рухами, так і хитромудрими і іноді непростими, зачаровують поворотами і помахами. Платок в танці - символ польоту, свободи і легкості. «Іспанський» танець живота.
Андалусія - область Іспанії, яку населяли араби протягом восьмиста років. Мусульмани прийшли на Іберійський півострів в 711 році. Танцюристи використовують завіси різного кольору.
Музика в цьому стилі східних танців живота (belly dance) почала використовуватися ще в X столітті в "аравійської" частини Іспанії. У стилю свій власний ритм. Костюм відповідає музиці - такий же яскравий і витончений, який підкреслює легкість кожного руху. Після падіння Гранади в 1492, цей стиль східних танців живота (belly dance) почав користуватися популярністю в багатьох країнах Північної Африки (Ліван, Туніс, Алжир і Марокко), зберігаючи разом з тим його традиції. Відбулися деякі зміни в рухах та інших областях стилю, але це принесло тільки користь стилю східних танців живота (belly dance) - "Андалусія". Коли араби прийшли до Іспанії, їх культура була значно вище іспанської.
Суворий бідний побут іспанців не йшов в порівняння з витонченим побутом арабів, серед іспанських арабів було багато вчених і поетів, християнська Іспанія похвалитися цим в ту пору не могла. У Андалузький костюм й танець інтегруються дві культури - іспанська та арабська, тому тут присутні навіть елементи фламенко. Танець Табла. Кажуть, що табла була створена в Індії, і є індійським інструментом, але для того, щоб оминути всі ці суперечки, досить буде сказати просто і правильно - табла є інструментом Сходу. До речі кажучи, найвідомішим музикантом, який грав на таблі, був Раві Шанкар. Табла - барабан, і якщо вам довелося вже побувати в арабських та інших східних країнах, то ви чули його звучання-і на вулицях, і на базарах, і на кораблях, а також його не можна не почути на арабській весіллі. Жителі Сходу дуже люблять танцювати під чарівні звуки цього барабана, і танець цей носить точно таку ж назву, як і інструмент, під який його виконують - табла.
Якщо кілька років тому люди взагалі не чули слова «табла», то сьогодні багато хто навіть мріють вступити на навчання танцям, і саме танцям східним, щоб частіше чути звучання цього барабана. Танець під барабани - найскладніший в технічному виконанні танець Сходу. Танцівниця протанцьовує і дрібну дріб барабана, виконуючи різні види трясінь, окремі акценти показує різними частинами тіла. Танцюючи під живі барабани, коли разом з танцівницею виступає табліст, вона повинна чітко відчувати ритм і попереджати його зміну. Між таблістом і танцівницею утворюється тонке чуття один одного. Танець з шаблею.
Танець з шаблею, танець амазонки – це справжній шоу-танець. Сьогодні його відносять до східних, і вчать переважно поруч із іншими танцями східної групи. Але цікаво, що він є радше єгипетським або синтетичним. Елементи цього танцю зустрічались у танцювальній культурі багатьох культур, майже всюди, де була війна, на яку йшли чоловіки.
Тоді, у стародавні часи, жінка благословляла свого чоловіка на вдале полювання, на бій. Вона виносила зброю чоловіка на голові. А групові культові танці жінок зі зброєю були покликані принести удачу чоловікам на полюванні та в битві. З часом цей ритуал придбав дещо інше значення і став елементом еротичного танцю. Жінка стала танцювати з зброєю перед своїм чоловіком, спокушаючи своєю грацією і дивним володінням своїм тілом, що дозволяє тримати зброю на голові та інших частинах тіла, не гублячи предмет у процесі танцю. Цей танець уособлює не що інше, як жіночу сексуальну енергію. Танець з кинджалом чи шаблею демонструє чуттєвість, грацію, міць емоцій, майстерність володіння всім тілом, звабливу красу жінки в екстазі танцю.
У масових танцях присутні елементи боротьби і суперництва. Кожна танцівниця показує своє вміння володіння кинджалом, шаблею і безмежну фантазію. Рухів зі зброєю безліч, частіше використовується шабля. Складність в тому, що ця зброя дуже довга, але ж потрібно точно знайти точку рівноваги, інакше можна втратити її під час танцю.
З довгим предметом це складніше. Кинджал простіше використовувати у танці, утримувати його легше, а рухів можна придумати більше. Шабля заворожує завдяки своїй довжині і «хижості».
У свій час танцівниці придумали багато різних хитрувань: підставку на голову, гумову крихту, приклеєну на зворотну сторону кинджала. Але найкращий засіб - вміння володіти своїм тілом.
До того ж це дійсно цікаво - утримати предмет у рівновазі, усвідомлюючи, що Ви дійсно виконали цю складну задачу.